Тарасівка (Кам'янець-Подільський район)

село Тарасівка
Церква в селі Тарасівка Церква в селі Тарасівка
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Кам'янець-Подільський район Кам'янець-Подільський
Громада	Слобідсько-Кульчієвецька сільська громада
Основні дані
Засноване	1760 рік
Населення	490 осіб
Площа	0,119 км²
Густота населення	4117.650 осіб/км²
Поштовий індекс	32374
Телефонний код	+380 3849
Географічні дані
Географічні координати	48°36′27″ пн. ш. 26°40′18″ сх. д.
Водойми	Мукша
Місцева влада
Адреса ради	32372, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с.Устя
Карта
Тарасівка
Тарасівка
Мапа
Тарасівка у Вікісховищі

Тара́сівка (раніше Тересівка) — село в Україні, у Слобідсько-Кульчієвецькій сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Назва

Історично зафіксована назва — Тересівка. Дослова, давнину був фракійський цар Терес I, а в Нижній Франконії, Німеччина, є громада Терес. За словами сільських жителів, село назвали на честь дочки панівецького поміщика Терези. Як «Тересівка» стала Тарасівкою, невідомо, зате назву поселення точно отримало не від імені Тарас.

Географія

Село Тарасівка лежить на обох берегах річки Мукша. Поруч пролягає залізниця, станція Мукша. Розташоване за 9 кілометрів від Кам’янця-Подільського, на відстані 3 кілометрів від центру села проходить автомобільний шлях територіального значення Т 2325.

Клімат

Тарасівка знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом у так званому «теплому Поділлі», тут весна настає на 2 тижні раніше. Але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою в області становить лише 20 % від необхідного стандарту.

Історія

За описом краєзнавця Юхима Сіцінського, населений пункт з'явився на панівецьких землях приблизно 1760 роком, а до того тут був лише будиночок мисливця, поміщика Старжинського, тоді ж зафіксована первісна назва села Тересівка.

Церква святого Іоанна Богослова збудована в 1788 – 1790 роках – маленька дерев’яна, обліплена глиною, з невеликою главкою на даху. Нова кам’яна церква збудована в 1865 році разом з дзвіницею, крита гонтою.

Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігури, такі збереглись в селах: Нігин, Черче. Ця традиція помаленьку відновлюється, встановлюються статуї Божої Матері чи інші фігури.

1863 року селяни втрачають можливість користуватись рідною мовою, видано таємне розпорядження — Валуєвський циркуляр, що наказував призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою, а згодом доповнено Емським указом.

Другій половині ХІХ століття село входило до Баговицької волості. До її складу також входили такі села: Баговицька Слобідка, Баговиця, Врублівці, Демшин, Зубрівка, Калиня, Княжпіль, Кульчіївецька-Слобідка, Кульчіївці, Лука, Мар’янівка, Мукша Велика, Мукша Китайгородська, Мукша Пановецька, Мукшанська Слобідка, Оленівка, Оленівська Слобідка, Панівці Верхні, Панівці Нижні, Суржинці, Тарасівка, Фурманівка, Цибулівка, Яруга.

Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій. Багатьох частинах Поділля відбувались масові селянські повстання, проти радянської влади.

У 1932–1933 роках селяни села пережили влаштований комуністами голодомор.

Роки Великого терору 1936-1937 вбито осіб різних національностей і професій, багато людей було виселлено як сім'ї «ворогів народу».

По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.

З 1991 року в складі незалежної України.

З 14 серпня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Слобідсько-Кульчієвецької сільської громади. Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.

Населення

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 488 осіб.

Мова

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову за даними перепису 2001 року.

Економіка

У селі розташоване фермерське господарство «Колос» та відокремлений підрозділ ВАТ «Адамс». На 2016 рік землі Тарасівки орендували два агропідприємства: ТОВ ВФ «Агроеко-XXI» та ТОВ «Енселко-Агро». Доповнює економічний потенціал села ПП «Тарасівські ковбаси». Також у селі є приватний сільський магазин.

Уродженці села

• Олексійчук Микола Андрійович (нар. 1941) — Заслужений працівник культури України, засновник та художній керівник академічної хорової капели «Гомін».
• Андреєв Олександр Маркович (нар.1896) — учасник Першої світової війни. Георгіївський кавалер.
• Олексійчук Богдан Віталійович (1999-2022) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни.

Охорона природа

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри», в селі розташована ботанічна пам'ятка природи — «Дуб звичайний».

Цікаві факти

Свого часу землі села орендував відомий бізнесмен - Адам Яхієв, за діяльності якого село процвітало. Тому на його честь Тарасівці назвали вулицю.

Світлини

• 
  Магазин
• 
  Сільська церква
• 
  Загальна панорама села
• 
  Річка Мукша біля села

Панорами села Тарасівка

Панорама Тарасівки на в'їзді від села Устя

Див. також

• Поділля — історико-географічна область.
• Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
• Подільський говір — різновид говорів української мови.
• Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.

Посилання

• Погода в селі Тарасівка
• b2btoday.com.ua
• Облікова картка села на вебпорталі Верховної ради України^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• dovidnyk.in.ua
• У ньому - три в одному — Кам’янецький часопис КлюЧ. 2016-11-11